Координати: 51°53′24.2″ пн. ш. 4°21′7.4″ сх. д. / 51.89006° пн. ш. 4.35206° сх. д. / 51.89006; 4.35206
Очікує на перевірку

ТЕС Maasstroom

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТЕС Maasstroom
51°53′24.200000101612″ пн. ш. 4°21′7.4000001001591″ сх. д. / 51.89006° пн. ш. 4.35206° сх. д. / 51.89006; 4.35206
Країна Нідерланди
РозташуванняНідерланди Нідерланди, провінція Південна Голландія, Роттердам
Введення в експлуатацію2010
Вид паливаприродний газ
Енергоблоки1х428
Котельні агрегатикотел-утилізатор NEM
Турбінигазова Siemens SGT5-4000F + парова Siemens SST5-3000
ЕлектрогенераториSiemens
Встановлена електрична
потужність
428
Материнська компаніяInterGen
ідентифікатори і посилання
ТЕС Maasstroom. Карта розташування: Нідерланди
ТЕС Maasstroom
ТЕС Maasstroom
Мапа

51°53′24.2″ пн. ш. 4°21′7.4″ сх. д. / 51.89006° пн. ш. 4.35206° сх. д. / 51.89006; 4.35206{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

ТЕС Maasstroom – теплова електростанція у Нідерландах, споруджена за технологією комбінованого парогазового циклу.

Станцію у складі одного енергоблоку спорудили в портовій зоні Роттердаму на південному березі річки Ньїве-Маас, обіч ТЕС Rijnmond, яка була введена в дію кількома роками раніше (2010 та 2004 відповідно). Станція обладнали турбінами компанії Siemens: газовою SGT5-4000F потужністю 280 МВт та паровою SST5-3000 потужністю 148 МВт. Вони забезпечують паливну ефективність при виробництві електроенергії на рівні 59%. Блок може працювати у маневровому режимі із 250 запусками на рік, при цьому для досягнення повної потужності йому потрібно до 40 хвилин.

Видача продукції відбувається по підземній лінії напругою 380 кВ.

Загальна вартість проекту склала 480 млн. євро.[1][2][3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Maasstroom CCGT Power Plant Netherlands - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Процитовано 12 травня 2017.
  2. MaasStroom Energie Project. Power Technology. Процитовано 12 травня 2017.
  3. cc-netherlands. www.industcards.com. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 12 травня 2017.